Передивився #Dunkirk. Не памʼятаю чи передивлявся його в оригіналі, до цього дивився в кіно українською, хоча у цьому фільмі мова малу роль відіграє.

Все ж мозок сильно перевантажується під кінець, коли всі таймлайни перетинаються та персонажі переходять з одного плину часу в інший. Як наслідок, зараз кульмінаційну сцену я не пам'ятав, хоча інші пам'ятав.

Персонаж Кілліана Мерфі після Оппенгеймера сприймається дещо інакше, особливо на початку.

Закінчення лінії персонажа Тома Гарді зараз ще більш яскраво нагадує про важливість морального духу для військових. Про що, дивлюся, в соцмережах деякі забувають.