#TheHungerGames #SunriseOnTheReaping хороший фільм, доволі послідовний, захопливий, хоча сильних переживань не викликає, бо закінчення знаєш — тут, може, не дотягнули в плані приквелу. Найбільше емоцій викликає та розчулює вже остання сцена з Вуді Гаррельсоном.
Акторські роботи хороші, а ідеї в стилі франшизи спрощено добре виражені. Навіть згадують попередній приквел, для якого ця частина є сиквелом, хоча все одно викликає питання, який вплив та історія мала на все, окрім кращого розкриття характеру Сноу.
Сноу якраз тут викликає питання: навіщо він отруює їжу того, кого хоче покарати, але при цьому також їсть отруту, яку заїдає активованим вугіллям. Навіщо диктатор з безмежною владою таке робить, окрім того, щоб показати, що активоване вугілля спасає від отрути? Фетиш на поїдання отрути? В книзі так само?
Загалом, відчувається, що це екранізація, та для кращого розуміння деталей та мотивацій треба читати першоджерело.